Вимоги до есе

Вимоги до написання есе

Вимоги до есе

Есе студента – це самостійна письмова робота на тему, запропоновану викладачем (тема може бути запропонована і студентом, але обов'язково повинна бути погоджена з викладачем). Мета есе складається в розвитку навичок самостійного мислення й письмового викладу власних думок.

Есе повинне містити: чіткий виклад суті поставленої проблеми, включати самостійно проведений аналіз цієї проблеми з використанням концепцій й аналітичного інструментарію, розглянутого в рамках дисципліни, висновки, що узагальнюють авторську позицію по поставленій проблемі.

У деяких випадках це може бути аналіз наявних статистичних даних по досліджуваній проблемі, аналіз матеріалів із засобів масової інформації та використанням досліджуваних моделей, докладний розбір запропонованого завдання з розгорнутими думками, підбор і детальний аналіз прикладів, що ілюструють проблему й т.д.

Структура есе:

Вступ

Основна частина (теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання).
Висновки

Критерії оцінки матеріалів есе.

При оцінюванні матеріалів враховуються наступні елементи: 1.Представленння власної точки зору (позиції, ставлення) при розкритті проблеми; 2.Розкриття й аналіз проблеми на теоретичному рівні (в зв'язках і з обґрунтуваннями) з коректним використанням або без використання наукових понять в контексті відповіді на питання есе;

3.Аргументація своєї позиції з опорою на факти

6. ПЛАНИ КОНТАКТНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

СЕСІЙНИЙ ПЕРІОД
заняття Контактні заняття (теми відповідно до робочої програми) Форма занять і контролю Макс. кіл-ть балів
За систематичність і активність роботи на контактних заняттях
1.   Тема 1. Часові кордони феномену глобалізації Тема 2. Сучасна методологія глобалістики (самостійне опрацювання) Тема 3. Школи і міждисциплінарний статус глобалістики Установча міні-лекція (конспект)
Міні-семінар – розгорнута бесіда
Тестовий контроль знань
2. Тема 4. Становлення глобальної економіки. Тема 5. Цивілізаційні виміри глобальних економічних процесів. (самостійне опрацювання) Тема 6. Суперечності і дуалізм сучасного етапу глобалізації. Міні-лекція (конспект)
Міні-семінар – розгорнута бесіда
Тестовий контроль знань
3. Тема 7. Пародаксальна природа глобальних трансформацій. Тема 8. Альтерглобалізм та його форми. (самостійне опрацювання) Тема 9. Глобальна економіка як «прогностична реальність».   Міні-лекція (конспект)
Міні-семінар – дискусія
Тестовий контроль знань
4. Тема 10. Регулятивні механізми глобальної економіки. Тема 11.Міжнародні стратегії глобалізації. (самостійне опрацювання) Тема 12. Конкурентна стратегія розвитку України в умовах глобалізації. Міні-лекція (конспект)
Міні-семінар – дискусія
Тестовий контроль знань
Усього балів за контактні заняття
За виконання модульних (контрольних) завдань
5. Самостійна робота (1. Аналітичний звіт власних наукових досліджень. 2. Виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри (факультету)* Поточний контроль
Усього балів за контактні заняття

* За рішенням кафедри студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності — участь у конференції, підготовці наукових публікацій тощо — можуть присуджуватись додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

7. ПЛАНИ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ В МІЖСЕСІЙНИЙ ПЕРІОД

міжСЕСІЙНИЙ ПЕРІОД
За виконання обов’язкових позааудиторнихіндивідуальних завдань
Види завдань Форма подання Термін подання і реєстрація Форма контролю Макс. кіл-ть балів
Домашнє індивідуальне завдання (написання реферату) (письмова) до 1.03.2015р. на кафедру Захист (за бажанням студента у випадку отримання незадовільного результату) за графіком «Дня заочника»
За виконання індивідуальних робіт за вибором (1-го завдання)
1. Аналітичний звіт власних наукових досліджень 2. Виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри (факультету)* (письмова або електронна) Індивідуально викладачу за графіком «Дня заочника» Обговорення результатів за графіком «Дня заочника»
Усього балів за виконання позааудиторнихіндивідуальних завдань
Разом

* За рішенням кафедри студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності — участь у конференції, підготовці наукових публікацій тощо — можуть присуджуватись додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

Довідкова інформація:

ПІБ викладача повністю, посада, вчене звання, електронна адреса викладача Омельченко Роман Володимирович, доцент кафедри, доцент, к.е.н.
Адреса, телефон та режим роботи кафедри 1-й корпус, аудиторія 404, тел. 456-24-47, з понеділка по п’ятницю з 08-30 до 16-30 та у день заочника
Адреса, телефон та режим роботи деканату пр.-т Перемоги 54/1, 1-й корпус університету, ауд. 406, тел. 371-62-17 (заочна форма), з понеділка по п’ятницю з 08-30 до 16-30, та у день заочника

8. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО

КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

8.1. Порядок поточного контролю та критерії оцінювання знань студентів з дисципліни

Поточна робота студента оцінюється в межах від «0» до «50» балів в залежності від результатів модульних завдань та виконання завдань для самостійного опрацювання.

8.2. Об’єктом поточного контролю знань студентів денної форми навчання є:

1. Систематичність та активність роботи на 6 семінарських заняттях (30 балів), максимальна кількість балів за одне заняття – 5

2. Виконання обов’язкових завдань (написання реферату та есе за заданою проблемною тематикою) (максимальна оцінка 15 балів);

3. Виконання вибіркових завдань для самостійного опрацювання (підготовка наукових публікацій як у паперовому, так і в електронному вигляді; участь у роботі наукових студентських конференцій, семінарів, прес-клубів; участь в Інтернет-конференції) (максимальна оцінка 5 балів).

8.3. Об’єктом поточного контролю знань студентів заочної форми навчання є:

1. Домашнє індивідуальне завдання – написання реферату (25 балів) (з можливістю одноразового захисту результатів (вразі з їх незгодою) за графіком «Дня заочника».

(«День заочника» проводиться виключно в суботу, як правило, на другому і четвертому тижні кожного місяця впродовж навчального семестру, у відповідних корпусах факультетів, приміщеннях кафедр або у спеціально передбачених навчальним центром аудиторіях.

Для участі у «Дні заочника» студент (слухач) зобов’язаний не пізніше ніж за 3 дні до «Дня заочника» повідомити інспектора заочної форми навчання деканату про таку участь,особисто написавши заявку про це в деканаті або надіславши таку заявку на електронну пошту деканату (в останньому випадку студент (слухач) зобов’язаний зателефонувати до деканату і пересвідчитись в тому, що його заявку прийнято до уваги).

2. Тестовий контроль знань (який відбувається під час екзаменаційної сесії перед іспитом) – 25 балів.

8.4. Порядок поточного і підсумкового контролю та критерії оцінювання знань студентів з дисципліни

Види контролю Максимальна кількість балів
Поточний контроль: — за систематичну та активну роботу на контактних заняттях під час сесії (в тому числі за виконання модульних (контрольних) робіт) — не більше 25 балів; — за виконання тестових завдань – 25 балів. 50 балів
Підсумковий контроль: (іспит) 50 балів

8.5. Порядок підсумкового контролю знань

Підсумковий контроль знань студентів у формі іспиту

Оцінювання знань студентів з нормативних навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності та екзамену.

Екзамен проводиться у письмовій формі.

На екзамен виносяться вузлові теоретичні питання, задачі, ситуації, завдання, що потребують творчої відповіді та уміння синтезувати набуті знання і застосовувати їх для вирішення практичних задач тощо.

Екзаменаційний білет для студентів містить 5 завдань, кожне з яких оцінюється за шкалою від 0 до 10 балів залежно від рівня знань.

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань:

Оцінка за 100-бальною шкалою[1] РІВЕНЬ ЗНАНЬ
відмінний
добрий
задовільний
незадовільний

Результати екзамену оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів включно для студентів денної і заочної форми навчання.

У разі, якщо відповіді студента оцінено менше ніж у 30 балів (до 60%), він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, а набрані за екзамен бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці.

Загальна підсумкова оцінка з науки складається з суми балів за поточну успішність та за виконання екзаменаційних завдань (за умови, що на екзамені студент набрав не менше 30 балів).

Якщо на екзамені студент набрав менше 30 балів, тобто отримав незадовільну оцінку (див. п. 4.6), загальна підсумкова оцінка включає лише оцінку за поточну успішність.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну та шкалу ECTS здійснюється у такому порядку:

Оцінка за шкалою, що використовується в КНЕУ Оцінка за національною шкалою Оцінка у формі заліку (для вибіркових дисциплін) Оцінка за шкалою ECTS
90-100 відмінно зараховано А
80-89 добре зараховано В
70-79 С
66-69 задовільно зараховано D
60-65 Е
21-59 незадовільно з можливістю повторного складання не зараховано — з можливістю повторного складання заліку FX
0-20 незадовільно з обов’язковим повторним вивченням науки не зараховано — з обов’язковим повторним вивченням науки F

Оцінка за 4-бальною шкалою оцінювання та за шкалою ECTS виставляється у відомості обліку поточної і підсумкової успішності поряд із загальною підсумковою оцінкою за 100-бальною шкалою.

8.6. Зразок екзаменаційного білета

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра міжнародного менеджменту

ІСПИТ З НАУКИ «ГЛОБАЛЬНА ЕКОНОМІКА»

БІЛЕТ № …

  1. Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку.

2. Глобальні виміри екологічної проблеми.

3. Глобальні кризи. Передумови виникнення та характер протікання.

4. Міжнародні організації та їх роль в становленні глобального світового порядку.

  1. Інноваційна складова конкурентоспроможності національних економік на сучасному етапі глобального розвитку.

Затверджено на засіданні кафедри протокол № ___ від «__» ____ 201_ р.

Завідувач кафедри

міжнародного менеджменту___________________ Д. Г. Лук’яненко

[1] Шкала розроблена на основі чинної в Україні 4-ри бальної шкали оцінювання знань студентів («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») — відповідно до «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», затвердженого Наказом МОН України №161 від 02.06.1993 п. 3.12.2.3.

Date: 2015-09-19; view: 235; Нарушение авторских прав

Источник: https://mydocx.ru/6-127925.html

Як писати есе: корисні поради

Вимоги до есе

Як писати есе? Таке питання доволі часто виникає в школярів, адже все частіше вчителі пропонують написати твір-роздум у жанрі есе. Оскільки такий різновид став дуже популярним, ми підготували для вас корисні поради, як зробити такий твір вдалим.

Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) — прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

Пам’ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним — уявна легкість — пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, що ваш твір вийде оригінальним та цікавим.

Перш ніж обрати жанр есе, подумайте та переконайтесь у тому, що вам є що сказати.

Стиль есе вирізняється:

  • афористичністю;
  • образністю;
  • парадоксальністю.

Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності:

  • символи;
  • метафори;
  • порівняння;
  • алегоричні і притчові образи.

Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно:

  • використовувати всілякі асоціації;
  • проводити паралелі;
  • добирати аналогії.

Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні:

  • непередбачувані(парадоксальні) висновки;
  • несподівані повороти;
  • цікаві зчеплення.

Мовна будова есе — це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.

Прийомів для написання успішного есе існує багато. Наводимо деякі з них.

Ефектний початок

Вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.
1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.
2.

Несподіваний — це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.
3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.
4. Авторитарний — пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.
5.

Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.
6. Цитатний — вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).
7.

Діалоговий — з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.

Хронологія есе

Послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.

  1. Оповідання — дія або історія, що триває до самого кінця есе, в якій підкреслюються якості, можливості або знання, пов’язані з темою вашого есе.
  2. Опис — характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням.
  3. Порівняння — в основному цей прийом використовується щодо питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або невдачу.
  4. Фінальні компоненти — останні абзаци (абзац) мають завершувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід.

Приклад твору-есе публіцистичного характеру

Я — українець

Слова українського гімну давно запали в душу і були вивчені за власним вибором у підлітковому віці. Мені подобаються вишиванки, я люблю їх вдягати — це гарний і рідний мені одяг. Українські майстрині вміють робити з вишиванок справжні витвори мистецтва.

До мого раціону входить багато різних страв, серед яких має місце і сало, хоча найбільша перевага віддається його копченому різновиду. Із великим задоволенням танцюю гопак — чудовий, жвавий, енергійний і запальний танець, який приносить багато приємних емоцій.

З Дніпром пов’язує багато спогадів, але перепливати його спадало на думку лише у найек-стремальніших фантазіях. Мій «Кобзар» лежить на тумбочці під рукою. Коли я шукаю розради для душі чи відповідей на складні питання, то перечитую емоційні і мудрі слова Шевченка.

Рушники, що залишились від бабусі, приємно милують око. Я — українець?

У випадку поранення з моїх судин струменить кров червоного кольору. Але прапор моєї держави має блакитно-жовте (або синьо-жовте за Конституцією) забарвлення, як і його маленькі копії, що супроводжують мене на життєвих шляхах. Я рідко відмінюю слова «пальто» та «кіно», але якщо вони органічно увіллються у новий правопис, то вживатиму частіше.

Важливі у моєму житті слова говорились різними мовами, але переважно українською. Я — українець?

У дитинстві мені подобалось спостерігати за грою київського «Динамо», і хоч зараз інтерес не той, але це теж певний репрезентант України. Коли дивлюся бої Кличків, крім споглядання спортивної майстерності, приємно, що на престижних світових боксерських аренах здіймається наш прапор. Я байдуже ставлюся до Клочкової, але завдяки їй Україну також знають у світі.

Мені не доводилось літати літаками західного виробництва, проте з Ту-154 наша земля виглядає незгірш, як з «Боїнга». У мене не стояла можливість вибору різних громадянств, але, незважаючи на це, я практично не уявляю іншого місця свого постійного проживання, окрім як України.

Я буду жити там, де мені зручно і там, де дозволять обставини, але це місце немислиме без українських просторів. Я — українець.

Тут ще земля не охолола від дурості, совковості, російщення, ще ходять вулицями колишні райкомівські і обкомівські керівники, колишні слідчі КДБ і відставні радянські військові.

На тутешніх цвинтарях є багато покинутих могил, стертість імен на яких пов’язана не так з матеріалом виготовлення, як з відсутністю належного догляду, бо вже немає кому їх впорядкувати.

Я не один, я живу серед моїх співвітчизників, які

лаються і б’ються у громадському транспорті, стовбичать у автомобільних пробках, святкують і сумують, працюють і гуляють. Ми різні, але всі ми українці. Серед нас ще є ті, хто не розучився читати і самостійно мислити.

Я — українець.

Тут є студенти, які, бажаючи отримати заповітний «корінець» диплома, можуть навіть прийти на пари з предмета, який їм абсолютно до лямпи, а прийшовши, займатися віршуванням або написанням sms.

Тут на грошах ми побачимо гетьманів, бо президенти на таке ставлення ще не заслужили. Часом тут жартують: то дотепно, то грубо, а посміхаються то щиро, то натягнуто. Моя етнічна приналежність завжди зі мною і не зникає лише від того, що її не зафіксували у паспорті. Вона у моїх генах, у моїй свідомості, у світовідчутті. Я — українець!

Я по-своєму люблю як міста з їхніми мережами центрального опалення, площами, стадіонами, театрами, книгарнями і неоновими вивісками, так і села з їхньою екологією і простим щирим ставленням до життя, без силіконових тілом і розумом жінок.

Я люблю вузькі бруковані вулички Львова і дивуюся помпезно-сірим кварталам Харкова. Одеса і Донецьк не потрапляли до сфери моїх мандрів, але хочеться сподіватись, що й там є чому дивуватися й чому радіти. Затишна і напівсонно-спокійна Полтава є милим провінційним містом. Я впритул бачив «патріотів на трибунах» і тому впевнений, що в окопах їх точно не буде.

Я вірю в Україну, але не довіряю окремим індивідам і суспільним групам. Моє повітря переважно наповнене спокоєм і свіжістю. Гори дають відчуття мети і змушують міркувати й про духовні вершини. Крім того, на них значно менше людей і ближче до неба.

Приємно дивитись на наше небо за будь-якої погоди, особливо ясної ночі, коли видно такі маленькі і водночас велетенські, відділені мільйонами кілометрів зірки. І хоча сни я бачу рідко, довколишня природа з яскравими соняшниками з надлишком компенсує таку особливість.

Цокіт підборів на Хрещатику відрізняється від тупотіння у столицях інших держав. Сніг у Карпатах, мабуть, не схожий на свої канадські чи швейцарські відповідники, а кримська галька шурхотить інакше, ніж турецька.

Українські пісні й колискові завжди зі мною, як і горбата, натоптана бруком спина Андріївського узвозу. Свого часу одна з вулиць, де я мешкав, мала лише номер, але вона не стала від того менш рідною.
Якщо у мене будуть діти, то швидше за все вони народяться в Україні. Бо я — українець.

Дев’ять правил написання креативного есе

Як радять писати есе? Правильно! Креативно, Що криється за цим словом? Швидше за все, політ думки, оригінальність тощо. Все просто: головне — засвоїти дев’ять правил.

1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).3. Різна структура речень. (Читати речення правильної структури нудно. Додайте кілька інверсій. Пишіть різні за довжиною речення.)4.

Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.)5. Різні слова (синонімія.)6. Лаконічність.7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення повинне нести унікальний зміст).8.

Активна життєва позиція.

9. Книги про есе — це здорово.

Источник: https://zno.if.ua/?p=985

Конспект заняття.Тема

Вимоги до есе

Навчальне заняття №10

Тема. Види есе, вимого до його написання. Написання есе. Навчальне есе

Мета(формувати компетентності):предметні:знання про особливості есе, уміння і навички написання есе, орфографічні та пунктуаційні навички; ключові: уміння вчитися: аналітико-синтетичні лінгвістичні навички робити висновки; комунікативні: навички складання власного монологічного висловлювання; загальнокультурні: естетичні почуття, пов’язані з мовленням.

Тип заняття – розвиток мовлення

Обладнання: картки, зразки есе

Перебіг заняття

І. Організація студентів до роботи

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.Комунікативний практикум

– Що ж таке есе?  Есе – невеликий за обсягом твір, що має довільну побудову, у якому автор висловлює власні думки та враження з конкретного приводу. Есе не претендує на вичерпну відповідь чи категоричну позицію відносно певної теми.

– Які є види есе?Вільне(5-10хв.).Формальне(20-45хв.,інформаційне,критичне,есе-дослідження,есе-аналіз,1-2стор.,800-100 слів)

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань . Мотивація навчальної діяльності

ІV. Формування практичних умінь і навичок

  1. Пам’ятка написання  есе.  Створюючи есе студент:

– вільно висловлює свою думку;

– показує своє ставлення до того, про кого говорить;

– не дотримується обов’язкової форми (вступу, основної частини, висновку);

– не всебічно описує предмет чи подію;

– може лише частково, як у розмові торкатися якихось питань;

– може висловлювати опірні міркування;

– використовує образні вислови, порівняння;

– на початку може сказати про що йтиметься у його висловлюванні, про час, місце й особливості події, може подати вислів, що виражає думку або викликає різне ставлення, можна почати прислів’ям, приказкою чи мудрим висловом;

– продовження може бути схожим на оповідання, під час читання якого виникають особливі відчуття й напрошується важливий висновок;

– останній абзац має завершувати думку;

– речення можуть бути короткі й, навіть, незавершені, питальні й окличні.

2. Робота в групах. Аналіз запропонованих зразків есе

1.Минуло вже багато років з дня народження Тараса Шевченка, але в багатьох українських родинах є прикрашений рушником портрет Кобзаря. Жоден поет світу не зрівняється з ним у любові до рідного краю, до простої знедоленої людини. Чому саме він? Чому саме ми, українці, читаємо його поезію? «І на оновленій землі …» – линуть його слова.

2.Улітку на клумбах море квітів. Восени палають спілими ягодами шипшина, глід, барбарис, зеленіють сосни, ялини. Уздовж доріг тягнуться тополі. Багато будинків оточені туями. Як хочеться, щоб ця краса природи була вічною. Але людина часто губить природу. Чому ж так?..

3.Коли чую слово «червоний» у моїй уяві постає широка долина, укрита маками. Яка краса! Я її бачила, коли їздила з батьками відпочивати до Одеси.

Ви тільки уявіть: велика, безкрайня рівна місцина, уся устелена зеленим килимом трави.

А посеред неї – яскравими плямами – маки, ніби йшов маляр із червоною фарбою і розхлюпував то там, то тут по дорозі. Дмухнув вітерець – і квіти почали розпускатись.

4.Я дуже люблю подорожувати. Моя мрія – Париж. Мене приваблює Дісней-ленд. Я б відвідала космічний павільйон, побачила б чарівний палац, проїхалася б на «американських гірках». А ще більше познайомилася б із дітьми інших країн і розповіла про рідне місто Дубно, що розкинулося на берегах річки Ікви.

– Доведіть, що подані тексти – есе.

(Є міркування, вжито питальні, окличні, неповні речення; події носять незавершений характер.)

  1. Підготовча робота до складання есе

– Як ви розумієте словаІ.Тургенєва: Щастя – як здоров’я – коли його не помічаєш, тоді воно є.

– У яких життєвих ситуаціях ви відчуваєте себе щасли­вими?

-Щастя більше залежить від внутрішнього стану люди­ни, чи від зовнішніх обставин?

– Чи багато людині потрібно для щастя? Аргументуйте власну думку.Спробуйте дати своє визначення поняттю «щастя».

Слово вчителя

Тема щастя хвилювала людей у всі часи. Бути щасливим – головна мета кожного з нас. Але як досягти її? Людина, повинна знайти своє розуміння щастя. Як пояснити, що це таке щастя? На це запи­тання намагалися відповісти історики, письменники і фі­лософи, залишивши нам перлини своїх геніальних думок. «Прагнення до щастя— це прагнення прагнень»,— писав Людвиг Фейєрбах.

Творче завдання «Захисти своє щастя»

Викладач роздає  картки з визначенням поняття «щастя».

Завдання кожній групі — навести аргументи на захист думки, яка написана в картці. Опонентами групі, що від­повідає, виступає решта студентів. Вони мають ставити за­питання або висловлювати протилежні думки, пропонуючи групі довести свою правоту.

ГРУПА 1 «Найщасливіша та людина, яка потрібна всім».

Можливі-заперечення та запитання опонентів:.

Слово викладача. Якщо людина живе проблемами інших, вона не має часу подбати про власне щастя.

Чи можна цей вислів розуміти так: поки інші відчувають у тобі потребу — ти щасливий, коли ж ні — про тебе забувають, і ти втрачаєш щастя?

Існує чимало гуманних професій: лікар, вчитель, рятів­ник та ін. Призначення цих людей — рятувати і допомагати іншим, а допомоги потребують постійно. Невже для того, щоб відчувати себе щасливою людиною, достатньо отрима­ти,наприклад, фах лікаря?

Одна людина не може допомогти всім, отже не може бути повністю щасливою.

Висновок:бути щасливим, значить прагнути бути корисним, не чекаючи на подяку.

«Найщасливіша людина та, яка дає щастя найбільшій кількості людей». (Дені Дідро.)

ГРУПА 2 «Щастя—у праці».

Можливі заперечення і запитання опонентів:

Слово викладача. Безрадісна, одноманітна праця не може принести щастя. Якщо людина не любить свою роботу — вона нещаслива? Як праця може зробити людину щасливою? Якщо жінка домогосподарка, виховує дітей і не працює, вона не може відчувати себе щасливою.

Висновок:щасливою людину робить зовсім не престижна або твор­ча робота як така, а перед усім та, в яку людина вкладає свою душу, від якої отримує задоволення.

ГРУПА З «Щастя за гроші не купиш».

Можливі заперечення та запитання опонентів:

Слово викладача. Існує давня приказка «Не май сто рублів, май сто друзів».

Чи можна купити дружбу? Чи може людина бути щасливою без грошей і нещасною з купою грошей? Жити в постійному стресі за своє багатство: згорить, вкрадуть, згниє…

Хіба цей страх може бути сумісним із щастям? У Сомерсета Моема є вислів: «Гроші — це шосте відчуття, без якого людина не може в достатній мірі скористатись реш­тою п'ятьма»». Отже, гроші — найнеобхідніша для щастя річ.

Висновок:так, гроші ужитті дуже важливі, але зробити людину щасливою вони не можуть. Тому що «Ліпший черствий ку­сок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою», «ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото». (Із приповістей Соломонових).

ГРУПА 4 «Щастяв коханні».

Можливі заперечення і запитання опонентів:

Слово викладача: А якщо людина кохає без взаємності, її теж можна вва­жати щасливою? Чи можна розуміти цей вислів так: поки не зустрів кохання — ти нещасна людина? Супутниками кохання є ревнощі, зрада, розчарування, нерозділеність. Отже, кохання не може принести людині щастя.

Висновок: кохання змінює людину на краще, дарує їй нові чудові відчуття, мрії. У коханні споріднюються душі двох людей. І навіть нерозділене кохання прекрасне вже тим, що люди­на відкриває для себе красу іншої особистості.

ГРУПА 5 «Щастя— у подоланні себе, у самовдосконаленні».

Можливі заперечення і запитання опонентів:

Слово викладача. Постійна боротьба із самим собою не може бути приєм­ною, отже, і принести щастя. Що означає перемогти себе? Астрологи свідчать, що характер людини зумовлюють зірки. Отже, «переробити» себе не можливо, тому і щастя недоступне для людини.

Висновок:перемога над Власними недоліками — найсолодша, адже Людина таким чином відчуває себе вільною і більш сильною морально. Отже, робота над собою, прагнення самовдоско­налення, відчуття власної значимості — в цих факторах теж міститься щастя.

ГРУПА 6 «Якщо хочеш бути щасливим — будьним».

Можливі заперечення і запитання опонентів:

Чиможна бути творцем свого щастя? Що для цього треба? Чи все залежить від самої людини, щоб бути щасливою? Людина не може бути щасливою за бажанням, адже на її життя впливає чимало зовнішніх факторів (умови життя, рі­вень достатку, соціальні кризи, природні катастрофи та ін.).

Людина ніколи не відчує себе повністю щасливою, їй завжди бракуватиме чогось.

Висновок:насправді, для того, щоб відчувати себе щасливою лю­диною, не потрібно свідомо домагатися цього. Щастя — це відчуття радості, захоплення, відкриття. Воно доступне лю­дині, яка любить життя, уміє бачити красу природи, серце якої завжди відкрито для добра.

Слово викладача

Послухайте міркування про щастя одного десятикласни­ка: «Як важко нам буває іноді зрозуміти просту думку про те, що щастя — це гойдалка між тим, що в нас є, і тим, що ми намагаємось мати. Яку б вагу ми не мали, але якщо те, що ми намагаємось мати більше по вазі, то ми залишимось внизу, незадоволені всім. Щастя залежить від нашого рівня домагань…»

Запитання до студентів

• Як ви вважаєте, чи можна погодитись із думкою, що чим менше бажаєш, тим щасливішим себе відчуваєш?

Чи завжди здійснення наших бажань є запорукою щастя?

Сомерсету належать такі слова: «Життя йому здавалось жахливим, поки мірилом було щастя, але тепер, коли він вирішив підійти з іншою міркою, у нього ніби до­далось сил». Чи згодні ви з цією думкою? Чому?

Слово викладача

Ми виконали із вами творче завдання, в якому намага­лись виправдати правомірність шести визначенням щастя. І дійсно, кожне з них— правда. То, можливо, вони грані однієї істини? Давайте поєднаємо ці вислови і сформулюємо своєрідний закон щастя.

Творче завдання «Як стати щасливим»

– Що людина має робити, щоб відчувати себе щасливою? Пораду студенти скласти, виходячи з думки, яка написана в їхній картці.

Викладач записує відповіді на класній дошці.

Щоб стати щасливим, ти маєш:

  1. По-доброму ставитись до інших, завжди бути готовим допомогти людині, яка потребує твого співчуття, поради або допомоги.
  2. Будь-яку працю перетворювати на творчість.
  3. Пам'ятати, що гроші важлива складова твого життя, але не головна.
  4. Дарувати щастя людині, яку любиш і цінувати її щире ставлення до тебе.
  5. Постійно працювати над вдосконаленням власної осо­бистості.
  6. Сприймати життя оптимістично.

Запитання до студентів

Як ви розумієте такі народні приказки: «Щастя з нещастям на одних санях їздять.» «Щастя без розуму – торбина дірява.» «Щастя скоро покидає, а надія — ніколи»?

Заключне слово викладача

Відомий поет Омар Хайям дав таке визначення щастю: «Щасливий той, хто жив хоч би хвилинку!» Отже, саме життя є щастям. Матеріальний добробут дає відчуття задо­волення, комфорту, але не щастя. Той, хто бачить щастя в цьому, збіднює своє життя, перетворює його на існування. Відчуття щастя дає людині творчу працю, творчість, мета яких— ствердження ідеалів добра, краси, справедливості.

Розуміння щастя нікому не може бути нав'язано, кож­на людина має право на своє уявлення про щастя, кожен вибирає його сам. Щастя — це сама людина, багатство її внутрішнього світу, характер її світогляду, духовність або меркантильність інтересів і потреб.

3. Творча робота студентів

 Зараз ми напишемо  власне есе «З чого зіткане щастя? »

4. Зачитування складених есе. Аналіз.

ІІІ. Підсумок заняття

1.Рефлексія

– Що назаняттіі найлегше вдавалося? А чи виникали труднощі?

– Чи хотіли б ви ще писати есе? На яку тему?

2.Домашнє завдання.

Дібрати приклади фразеологізмів і написати твір-мініатюру «Мої мрії у фразеологізмах».

Источник: https://naurok.com.ua/konspekt-zanyattya-tema-vidi-ese-vimogo-do-yogo-napisannya-napisannya-ese-65104.html

Вимоги до есе

Вимоги до есе

У перекладі з англійської, есе (essay) означає «нарис», «твір»,  «спробу самостійного аналізу» та «обґрунтування теоретичної гі­потези». Есе (фр. essai «спроба, проба, нарис», від лат. exagium «зважування») — літературний  жанр прозового твору невели­кого обсягу й вільної композиції.

Есе як вид письмової навчальної роботи

Індивідуалізація сучасних суспільних відносин та, як наслі­док,  індивідуалізація сучасної професійної освіти відкриті для за­сто­сування нових ефективних форм діяльності, в т.ч. навчальної.

Ось чому есе (трансформований, адаптований, змінений жанр літератури) набуває все більшої популярності як  вид письмової самостійної роботи українського студента, а саме: як твір-міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальні враження, міркування з конкретного питання, проблеми й свідомо не претендує на повноту й вичерпне тракту­вання теми.

Есе припускає вираження автором своєї точки зору, особистої суб'єктивної оцінки предмета міркування, дає можливість нестан­дарт­ного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій та образність. Це також вільний стиль з можливими елементами імпровізації, певного пафосу, іронії. Однак все це призводить як до різних трактувань цього виду письмової роботи, так і до різних спроб його фор­малізації.

Зауважимо, що на відміну від реферату, який адресується будь-якому читачеві, тому традиційно починається зі слів: «Я хочу розповісти про…», а закінчується словами: «Я можу сформувати наступний висновок…», есе – це ближче до репліки, що адресується  підготовленому читачеві. Тобто людині, яка вже має уяву, про що йде мова. Власне, така «адресність» дозволяє автору есе зосередити увагу на розкритті нового змісту, а не нагромаджувати різними службовими деталями  викладення матеріалу в письмовому форматі.

Звернімося до деяких спостережень викладачів та методистів щодо есе як виду письмової творчості. «Що таке есе, ніколи досконало не було визначено», – стверджує один із енциклопедичних словників, тоді як інший додає більшої категоричності: «Есе не може бути приведеним до будь-якої дефініції». Ця «невизначеність»  становить особливу природу есе.

І все ж є можливість виділити певні загальні ознаки, принципи виду письмової діяльності, які найчастіше зустрічаються в енциклопедичних словниках, а саме: есе – це  суб’єктивний, індивідуальний, самостійний простір, де формуються позиції, висловлюються думки, передбачення та демонструється відповідне індивідуалізоване ставлення.

Тому, головна місія та мета есе – це самостійне бачення студентом проблеми, питання, теми на підставі опрацьованого матеріалу та аргументів, у відповідності до обраного підходу, стилю тощо.

Есе повинне містити: чіткий виклад суті поставленої проб­леми, включати самостійно проведений аналіз цієї проблеми з ви­ко­ри­станням концепцій і аналітичного інструментарію, розгля­ну­того в рамках дисципліни, висновки, що узагальнюють автор­сь­ку позицію з поставленої проблеми.

Залежно від специфіки дисципліни, форми есе можуть знач­но диференціюватися.

У деяких випадках це може бути аналіз наявних статистичних даних з досліджуваної проблеми, аналіз ма­теріалів із засобів масової інформації й використання до­слі­джуваних моделей, докладний розбір запропонованого завдання з розгорнутими думками, підбір і детальний аналіз прикладів, що ілюструють проблему тощо.

Структура  есе

Побудова есе — це відповідь на питання або розкриття теми, що засновано на класичній системі доказів.

  1. Титульний аркуш (заповнюється за рекомендованим зразком);
  2. Вступ: місія[1] студента щодо розгляду теми есе, його авторське бачення[2] — гіпотеза[3] або сутність та обґрунтування вибору цієї теми. Мета та завдання роботи — очікуваний резуль­тат роботи в цілому та конкретні результати, які будуть отриму­ватися в ході розкриття теми. На цьому етапі дуже важливо пра­вильно сформулювати питання, на які ви збираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження. При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на наступні питання: «Чи потрібно давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?», «Чому те­ма, яку я розкриваю, є важливою в даний момент?», «Які по­няття будуть залучені в мої міркування?», «Чи можу я розділити тему на трохи більше дрібних підтем?» і т. д. 
  3. Основна частина: теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргу­ментації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з на­яв­них даних, інших аргументів і позицій щодо питання. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі.
  4. Висновок: узагальнення й аргументовані висновки до те­ми й т. д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, під­кріплює зміст і значення викладеного в основній частині. Мето­ди, що рекомендують для складання висновка: повторення, ілю­страція, цитата. Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе, елемент як вказівка на застосування досліджен­ня, на розвиток  взаємозв'язків з іншими проблемами.

За що викладачі ставлять гарні оцінки авторам есе? Викладачі ставлять «гарні» оцінки за здатність в есе побудувати, довести власну позицію з певної проблеми на підставі набутих знань.

Студент мусить виходити з того, що всі ми маємо справу з предметами, де не існує абсолютно “правильних” та “неправильних” відповідей на запитання, як це буває в фізиці чи математиці – існує тільки більш–менш аргументовані точки зору.

Викладачі чекають від студентів самостійного мислення, відображення власних думок стосовно певної теми, проблеми.

При оцінюванні есе в центрі уваги викладача знаходиться:

  • здібність студента критично та незалежно оцінити наявні дані, точки зору, позиції, аргументи;
  • здібність розуміти, оцінювати та встановлювати зв’язки між ключовими моментами проблем та запитань;
  • вміння диференціювати протилежні підходи та моделі, застосовуючи їх до емпіричного матеріалу або дискусії з принципових питань;
  • здатність до застосування аналітичних підходів, моделей тощо.

Що не «подобається» викладачам або чому може бути знижено оцінку за самостійну роботу? Наведемо кілька правил, які зазначають, що саме не потрібно робити в есе, бо ці дії призведуть виключно до поганого результату самостійної роботи:

  1. Студент не може сформувати гіпотезу.
  2. Відсутність чітких відповідей.
  3. Відсутність чіткої організації, плану, структури есе.
  4. Брак аргументації, доказів, доводів, висновків.
  5. Надмірне та поверхневе оперування даними.
  6. 6.      Проста констатація фактів замість їхнього узагальнення.
  7. 7.      Викладення точок зору  інших при “замовчуванні” власної позиції.
  8. Надмірні повтори.

Источник: https://krmj.io.ua/s799331/vimogi_do_ese

Поделиться:
Нет комментариев

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Все поля обязательны для заполнения.